Солов'їну, барвінкову,
колосисту - на віки -
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас,
бо ж єдина - так, як мати,
мова в кожного із нас!
Оксана Забужко
У Вінницькій універсальній науковій бібліотеці ім. К.А.Тімірязєва 20 лютого 2020 року відбулося надзвичайно змістовне, пізнавальне, літературно-мистецьке свято рідної мови «Душа народу бринить у слові».
21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Це свято проголосили на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, яка відбулася 26 жовтня – 17 листопада 1999 року в Парижі.
Міжнародний день рідної мови встановили з метою вшанування пам’яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів за те, що вони виступили проти дискримінації рідної мови. Відзначенням цього дня ЮНЕСКО хотіло привернути світову прогресивну спільноту до безправного становища багатьох поневолених народів, у яких гнобителі намагаються відібрати рідну мову.
В Україні, у період 18-20 лютого 2014 року, в центрі Києва, на майдані, під час Революції Гідності, в результаті кривавих подій загинули близько ста осіб, кілька десятків зникли безвісти, більше тисячі дістали поранення, сотні людей були заарештовані та піддані тортурам.Вони – Герої Небесної Сотні – загинули за честь, незалежність, за право бути Українцями у своїй Батьківщині та розмовляти своєю українською мовою.
Ці дві події відбулися в різний час, у різних частинах світу, але мають одне підґрунтя. На жаль, в Україні мовне питання залишається одним із найбільш спекулятивних у сучасному політичному світі. Сьогодні багато і часто говорять про рідну, державну мову, право кожного спілкуватися тією мовою, яку вважають своєю, про двомовність на державному рівні… Ми боїмося, щоб не образити, не принизити тих, хто вважає рідною іншу, ніж державна, мову. Ціну ігнорування важливості мовного питання знаємо на власному гіркому досвіді війни на Донбасі, яка, значною мірою, спровокована спекуляцією питаннями мови, культури, народної єдності, державності.
За останні три століття в світі темпи зникнення мов зросли.В Європі під загрозою зникнення перебуває близько п’ятдесяти мов. Мові загрожує зникнення, якщо в суспільстві її перестають вивчати понад 30% дітей.Особливо скрутно зі збереженням мов у корінних народів Сибіру. В деяких регіонах Азії відчутний тиск китайської мови. У Тайвані з 23 місцевих мов 14 поступаються китайській. У Новій Каледонії наступ французької мови призвів до того, що з 60 тисяч корінних мешканців острова 40 тисяч забули рідну мову.
Здавалося б, Україні з багатомільйонним населенням поки що не варто турбуватися про збереження української мови. Але сотні років російського «порядкування» в Україні призвело до того, що багатьом поколінням ще довго доведеться відроджувати велич і багатство рідної мови. Однак, пам’ятаймо: наскільки швидко прийде відродження, залежить від кожного з нас, зокрема від того, як берегтимемо та плекатимемо рідне слово щодня і повсякчас, а не лише в день рідної мови…
Це - матері мова.
Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини...
О, мова вкраїнська!...
Хто любить її,
Той любить мою Україну.
Володимир Сосюра