13 січня 2023 року відбулося засідання стейкголдерів для обговорення ОПП (освітньо-професійної програми) “Екологія” галузі знань 10 “Природничі науки” з метою поліпшення якості підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю 101 “Екологія”!
У засіданні робочої групи взяли участь:
Під час засідання робочої групи стейкголдери жваво обговорили представлену ОПП “Екологія” і відмітили, що здобувачі вищої освіти повинні мати високий рівень теоретичної і практичної підготовки, загальні і фахові компетентності, програмні результати навчання, володіти матеріалом і арсеналом сучасних методів наукових екологічних досліджень, які будуть дуже їм необхідні в післявоєнний період. Кожний стейкголдер подав пропозиції і рекомендації щодо поліпшення якості освіти за ОПП “Екологія”, які будуть обов’язково враховані.
Адміністрація закладу, гарант ОПП “Екологія” щиро дякують нашим стейкголдерам за конструктивні пропозиції і рекомендації щодо підготовки магістрів-екологів!!!




УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №844/2022
Про присвоєння військового звання
Присвоїти військове звання бригадного генерала медичної служби полковнику медичної служби САВИЦЬКОМУ Валерію Леонідовичу - начальнику Української військово-медичної академії.
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
6 грудня 2022 року

Вінницький хірург Андрій Верба дістав гранату з тіла військовослужбовця.
Про це повідомив Начальник ОВА Сергій Борзов, посилаючись на Командування Медичних Сил Збройних Сил України.
«Це шок. Приємний. Наші військові лікарі провели операцію з видалення гранати ВОГ, яка не розірвалася, з тіла військовослужбовця! Її було видалено у присутності двох саперів, які страхували безпеку медичного персоналу. Операція проводилася одним з найдосвідченіших хірургів ЗСУ - генерал-майором Андрієм Вербою без електрокоагуляції, оскільки граната могла детонувати у будь-який момент. Оперативне втручання пройшло успішно, а пораненого військовослужбовця було відправлено на подальшу реабілітацію та відновлення», - зазначають на сторінці Командування Медичних Сил ЗСУ.
Джерела:
15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державний гімн – «Ще не вмерла Україна»
УКРАЇНСЬКИЙ СЛАВЕНЬ
Президія Верховної Ради України затвердила редакцію Державного гімну України («Ще не вмерла Україна»), автором якої є Михайло Вербицький.
Історія гімну України, за спогадами сучасників, розпочиналася так.
Восени 1862 року на вечірці у Павла Чубинського сербські студенти, котрі навчалися в Київському університеті св. Володимира, заспівали патріотичну пісню «Жие Сербие», де на приспів були слова: «серце бие и кров лие за нашу свободу». Усамітнившись на якийсь час у сусідній кімнаті, господар вийшов звідти з папером, де був вірш, який починався словами: «Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля». Юнаки одразу проспівали його на вже готовий мотив…
А історія нашого славня тривала.
1939 року він був законодавчо закріплений ухвалою сейму Карпатської України, котра проіснувала недовго; у період створення Української Народної Республіки виконував функції загальнонаціонального гімну, на початку XX століття його слова переклали кількома іноземними мовами, зокрема німецькою. За часів Радянського Союзу гімн «Ще не вмерла Україна» було заборонено, але 1966 року він прозвучав зі сцени у виконанні популярного тоді кубанського хору як давня козацька пісня, а поет і краєзнавець Іван Варавва навіть включив його до збірника «Пісні козаків Кубані».
Із 17 вересня 1991 року Українське радіо розпочинає свої передачі виконанням тоді ще просто пісні, а 5 грудня вона пролунала на засіданні, присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму у виконанні уславленого хору ім. Г. Верьовки під керівництвом А. Авдієвського.
15 січня 1992 року Верховна Рада ухвалила музичну редакцію славня України, а слова його затверджено «Законом про гімн» 6 березня 2003 року.
Перша його строфа тепер така: «Ще не вмерла України і слава, і воля».
Є щось символічне в тому, що слова до нашого гімну написав поет Павло Чубинський, уродженець Наддніпрянщини, а музику – галичанин Михайло Вербицький, котрі є представниками територій з різним історичним досвідом.
Це промовисте свідчення соборності українських земель. «Заспіває наш брат за Дунаєм або під Полтавою, а у Львові й Бескидах голос лунає», - ось так про тяжіння до возз’єднання українських земель писав Пантелеймон Куліш…
МАЛО ХТО ЗНАЄ, ЩО
Спочатку, автор музики, Михайло Вербицький, написав музику для гітари, а вже згодом адаптував її для хору.
Лише Іван Франко та Леся Українка визначили «Ще не вмерла Україна» як національний гімн. Автором радянського гімну для УРСР став Павло Тичина з віршем «Живи, Україно, прекрасна і сильна», що існував у 1949-1991 рр.
Історія перших виконань овіяна легендами, припущеннями, гіпотезами і до сьогоднішнього дня дослідники не можуть сказати напевно, в якому складі був вперше виконаний цей твір та яка дата першого виконання.
Одне з перших відомих виконань цього твору відбулося у рамках музичної вистави, яка називалася «Запорожці», а пісня звучала у дещо зміненому вигляді «Ще не згибло Запорожжя». Це був 1864 рік.
Перше видання «Ще не вмерла Україна», вже в своєму остаточному вигляді, з’явилося у 1885 році у збірці «Кобзар». І, з того часу, твір набуває щораз більшої популярності. Спочатку він стає символом боротьби за свободу, стає такою патріотичною піснею. А згодом стає гімном українського народу, а в останній час – державним гімном України.
Офіційно затверджений Державний Гімн України складається лише з одного куплету та приспіву:
"Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду".
У 2003 році проєкт закону «Про Державний Гімн України», запропонований тодішнім Резидентом України Леонілом Кучмою, підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику Михайла Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.
Композитор Валентин Сильвестров так охарактеризував українських гімн: «Гімн України – дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Наспраді його створив Михайло Вербицький – церковний композитор середини XIXстоліття. Він жив в Австрійській монархії, мабуть, дуже любив Шуберта, у нього був мелодійний дар – це помітно з його літургій. Він був церковним композитором. І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів. У гімнах ніде такого немає! Це унікальний твір: це – гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку. У цьому гімні затонула якась пам’ять про літургію, про всеношну. У цьому простому наспіві немов дме вітер, немов гілки дерев співають».




6 січня виповнилось би 85 років від дня народження Василя Семеновича Стуса (1938 – 1985), українського поета, перекладача, літературознавця, публіциста, правозахисника, Героя України (2005, посмертно).
Земле рідна! Тобі одній
Я волів би служити до скону.
До твоїх до прийдешніх днів
Дотягнутися б хоч рукою.
(В. Стус «Вереснева земля»)
Він був людиною, що стала символом Українського Опору другої половини XX століття, ключовою постаттю духовного життя доби.
Гранична чесність, мабуть, найхарактерніша риса Василя Стуса – поета, особистості, громадського діяча, який не лише прожив яскраве, героїчне життя, а й зумів піднести людину до рівня її долі та покликання у слові. Його віра в моральний абсолют виявилася прозірливішою за розпачливе примирення з дійсністю багатьох із нас. Його поезія пролунала в Україні, її почули, в неї вслухаються.
За коротке життя поет, член Української Гельсінської Групи, Стус залишив 6 томів творів, більшість яких перекладено на англійську та надруковано на Заході.
