Вітання зі Всеукраїнським днем дошкілля!

Щиро вітаємо працівників закладів дошкільної освіти з їхнім професійним святом, яке цьогоріч відзначають 25 вересня.

Дякуємо вам за самовіддану працю, глибоку любов, чуйність, доброзичливість і особливу педагогічну майстерність. Бажаємо міцного здоров’я, миру, творчого натхнення!

Нехай любов, якою ви обдаровуєте своїх вихованців, буде основою їхнього майбутнього, а отже – майбутнього всієї України!

23 вересня завершились курси вчителів фізики та астрономії

Наші діти пишуть про війну…Продовжуємо презентувати кращі твори переможців конкурсу. День третій. Знайомтеся!

         Конкурс творчих робіт у форматі віршів або есе серед учнів 5-11 класів, присвячений вшануванню пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України “Пам’ять про Вас не згасне в наших дитячих серцях”.

          Продовжуємо презентувати кращі твори переможців конкурсу. День третій. Знайомтеся!

Олійник Уляна, учениця 6-І класу Комунального закладу «Вінницький ліцей №12».

Ліза…

Матусю, не плач...

Я ось тут, біля тебе.

Сонечком вранці всміхаюся з неба.

Поглянь, он хмарка легка пропливає?

Матусю, це я. 

Тебе з неба вітаю.

Матусю, не плач...

Я завжди буду поряд.

Квіткою, пташкою, соняхом в полі.

Зіркою з неба в віконце загляну,

Яблуком влітку солодким, рум'яним.

Листом осіннім ляжу під ноги,

Тільки тобі щоб полегшить дорогу.

Шепотом тихим весняного вітру

Сльози твої, може, лагідно витру.

Наші діти пишуть про війну…Продовжуємо презентувати кращі твори переможців конкурсу. День другий. Знайомтеся!

          Конкурс творчих робіт у форматі віршів або есе серед учнів 5-11 класів, присвячений вшануванню пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України “Пам’ять про Вас не згасне в наших дитячих серцях”.

          Продовжуємо презентувати кращі твори переможців конкурсу. День другий. Знайомтеся!

          Федун Соломія Сергіївна, учениця 5 – Г класу Комунального закладу «Вінницький ліцей №29».

Ми хочемо лиш бути незалежні…

Яскрава заграва забарвила небо,

Розпочавши гуркотом березневий день.

Мама каже, що мерщій ховатись треба,

Жахом повниться наш затишний Ірпінь.

Тіло міста понівечене війною,

Муки, кров і очі, повні сліз.

– Доню, чи побачим ми з тобою

Наш будинок в розкоші беріз?

Тож біжімо, донечко, біжімо,

Щоб сховатись від ворожих куль,

Не забудь забрати кицьку Ліму,

Скавулить від страху наш пітбуль.

Доню, не барися, прошу, мила, - 

Десь поблизу вибухнув снаряд,

Он у полум’ї вже стогне школа,

Чути плач сусідських немовлят.

В голові одна лиш думка повсякчас

Свердлить розум впевнено й невпинно:

Чому ця чума прийшла до нас?

Чому не згинула у сьомому коліні?

Скільки горя, сліз, смертей і ран

Полонили землю українську.

Плаче тихо сивочолий ветеран,

Бо не зможе він служить у війську.

Він не зможе землю боронить,

Він не зможе лихо відвернути.

А цим діточкам ще жить і жить,

Як жахіття ці їм позабути?!

- Доню мила, я тебе люблю,

Ти не бійся, сонечко, не бійся.

Прошу Бога, щоб прокляв війну.

Рідна, випий чаю і зігрійся.

- Мамочко, скажи, чому рашисти

Так ненавидять наш край і наш народ?

- Доню, я не можу відповісти,

Але вірю: доживем до перемог.

Скільки доль знівечить ця війна,

Скільки діток не побачать сонця,

Скільки горя принесла москва,

Ран, біди, смертей по самі вінця.

Та не хоче ворог зупинитись,

Забираючи найкращих із синів,

А ми будем землю боронити

Вірю: зійде сонце мирних днів.

Яскрава заграва забарвить небо

Салютом святковим і всепереможним.

– Ти знаєш, доню, що чужого нам не треба,

Ми хочемо лиш бути незалежні.