Статті
День науки. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента (№ 145/97 від 14 лютого 1997 р.) щорічно у третю суботу травня
Україна не має жодного Нобелівського лауреата. Це при тому, що Нобелівську премію видають вже понад сто років. Ця відзнака вже багато десятиліть просто «вислизає» від України. Хоча в нашій державі народилося мінімум шестеро Нобелівських лауреатів, які, нажаль, отримали нагороду як громадяни інших держав.
Це Ілля Мечников, який народився в Куп’янському повіті на Харківщині. Він лауреат 1908 року за дослідження з імунології.
Мікробіолог Зельман Ваксман родом із Прилук на Чернігівщині, громадянин Сполучених Штатів Америки. Одержав премію в 1952 році за відкриття стрептоміцину – першого антибіотика проти туберкульозу.
Роальд Гофман із Золочева на Львівщині, професор Гарварду і громадянин США, став лауреатом у 1981 р. за розроблення теорії перебігу хімічних реакцій.
Саймон Кузнець, родом із Харкова, був удостоєний премії Нобеля з економіки (1971 р.) «за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, що призвело до нового і глибшого розуміння як економічної і соціальної структури, так і процесу розвитку».
Георгій Шарпак, громадянин Франції, рівненчанин за походженням (нобеліант 1992 р.) – фізик. Його детекторні камери – унікальний світовий винахід.
Лауреатом з літератури у 1966 р. став громадянин Ізраїлю Шмуель Йозеф Агнон, що народився в Бучачі на Тернопільщині. Премія була присуджена за «глибоке оригінальне мистецтво оповіді, навіяне єврейськими народними мотивами».
Наприкінці 1980-х років професор Платон Костюк був кандидатом на премію Нобеля за дослідження біофізики кальцієвих каналів. Але премію одержали англійські вчені за абсолютно таке ж відкриття. Коли трапляється неприхована упередженість, стає образливо і за такі вчинки, і за Нобелівський комітет.
У нас немає лауреатів Нобелівської премії з літератури. Але є ті, хто був надзвичайно близько до такої нагороди. Певно, найближче був Іван Франко, «справді найвизначніший письменник сучасної Європи», як писав про нього до Нобелівського комітету з Відня Йозеф Застирець. Але подання 1915 року запізнилось, наступного року Іван Франко помер.
Абсолютно реально було одержати премію Нобеля В. Винниченку за «Сонячну машину» (1927), тим більше, що його твори перекладали і п’єси ставили у відомих театрах світу. Але ні Р. Ролан, ні Г. Брандес не написали передмови до роману, що було б прямим виходом для подання на премію Нобеля.
Тодось Осьмачка у 1956 році висунув себе сам – результат відомий. Видатний учений, академік кількох академій наук Омелян Пріцак у 1966 році висував Павла Тичину і в 1970 році Миколу Бажана, але Тичину обійшли, а Бажан сам зняв свою кандидатуру, знаючи, що свого часу було з Пастернаком (Нобелівська премія як клеймо «зрадника Батьківщини»).
У 1980 році Улас Самчук також був одним із кандидатів (трилогія «Волинь»).
У 1985 році Генріх Бьолль, чий авторитет у світі був беззаперечний, висунув на здобуття премії Василя Стуса, ув’язненого на той час. Але смерть поета-дисидента 4 вересня 1985 року «зняла» цю кандидатуру.
У 1989 році після повторної публікації англійською мовою «Собору» Олеся Гончара, українська діаспора почала клопотатися про висунення автора на премію Нобеля. Ідею підтримали і в Україні, але безрезультатно.
Нині в Україні є письменники, гідні премії Нобеля. Це, зокрема, Ліна Костенко, Валерій Шевчук та інші. Перелік можна продовжити. Підростає молоде покоління. Кожної осені, чекаючи повідомлень із засідань Нобелівського комітету, сподіваємося на звістку про першого українського нобеліанта.
"Станемо перед Шевченком серцем до серця..." 22 травня - день перепоховання Т.Г. Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева
У день смерті Тараса Шевченка його друзі - художник Григорій Честахівський, брати-літератори Михайло та Олександр Лазаревські - вирішили відповідно до волі поета поховати його в Україні, адже про це він просив у «Заповіті». І передсмертними словами 47-річного Тараса були: «До Канева…»
Хоч Шевченку було дозволено повернутися з заслання, його не було реабілітовано. (Щоб поховати неблагонадійного поета в Україні, потрібен був дозвіл). Тому друзі поховали Тараса на Смоленському цвинтарі.
На панахиду прийшли Ф. Достоєвський, М. Лєсков, М. Некрасов, представники української, польської, грецької громад. Через брак грошей рідні (брати Йосип, Микита, сестра Ярина) не приїхали.
Перепоховання Кобзаря відбулося навесні 1861 року. Коли 18 травня жалобна процесія прибула до Києва, на Ланцюговому мосту студенти університету випрягли коней, що від залізничного вокзалу везли дроги з труною поета, і впряглися самі, везли її до церкви Різдва Хрестового, що на Подолі.
Наймасштабніші заходи, присвячені цій даті, відбуваються у Каневі. Зранку дзвони 800-річного Свято-Успенського собору сповістять про початок молебню за праведну душу українського генія і пророка. Саме тут, від стін древнього храму, розпочався останній шлях Тараса Шевченка до місця вічного спочинку – на Чернечу гору. І цього дня учасники урочистої ходи «Останнім шляхом Кобзаря» здолають семикілометровий перехід від храму до найвищої духовної вершини України – до могили батька української нації.
Робоча зустріч
16 травня 2023 року в м. Ужгород відбулася робоча зустріч на адміністративному рівні між Закарпатським інститутом післядипломної педагогічної освіти та КЗВО "Вінницька академія безперервної освіти".
Директор Ярослав Сивохоп та перший проректор Ольга Рябоконь обговорили питання міжрегіональної співпраці у сфері підвищення якості надання освітніх послуг педагогічним працівникам. Означені основні напрями співпраці між закладами. Результатом робочої зустрічі стала домовленість про підписання угоди про співпрацю.
Відбулася ІІІ Міжнародна науково-практична конференція “Vin Smart Eco” (он-лайн)
18 травня 2023 року у КЗВО “Вінницька академія безперервної освіти” відбулася ІІІ Міжнародна науково-практична конференція “Vin Smart Eco” (он-лайн).
Участь у проведенні конференції взяли адміністрація академії, депутат Верховної Ради України Ювчинникова Юлія Юріївна, заступник голови Вінницької обласної Ради Ігор Дмитрович Івасюк, директор Інституту агроекології і природокористування НААНУ доктор економічних наук, професор, академік НААН Оксана Іванівна Дребот, голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Валентинівна Тимочко, начальник Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Дубовий Юрій Володимирович, науковці, освітяни, громадські діячі, фахівці-екологи державних департаментів, інспекцій, управлінь, експерти в галузі охорони довкілля і екологічної безпеки, здобувачі вищої освіти, які навчаються за спеціальністю 101 “Екологія” і 183 “Технології захисту навколишнього середовища” з усіх регіонів України, а також країн ЄС, бізнесмени та всі ті, кому небайдужа доля України і захист її навколишнього середовища в умовах воєнного стану й післявоєнний період.
Метою ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Vin Smart Eco” стала зустріч фахівців з питань екології, охорони навколишнього середовища, збалансованого природокористування, екологічної безпеки, екологічної освіти, пошуку спільних науково-методичних і практичних підходів, важливих шляхів вирішення екологічних проблем України, обміну ідеями і досвідом, обговорення тенденцій і перспектив розвитку цієї галузі науки, освіти і практики в контексті реалізації цілей стратегії сталого розвитку, встановлення плідних взаємо-вигідних контактів, заохочення талановитої студентської молоді і аспірантів до наукового пошуку в екологічних і природоохоронних дослідженнях.
Всі учасники конференції щиро дякували ЗСУ за можливість працювати в спокійній обстановці!!! Разом до Перемоги!!!
