Статті
УКРАІНСЬКИЙ СЛАВЕНЬ. 15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державний гімн - "Ще не вмерла Україна"
15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державний гімн – «Ще не вмерла Україна»
УКРАЇНСЬКИЙ СЛАВЕНЬ
Президія Верховної Ради України затвердила редакцію Державного гімну України («Ще не вмерла Україна»), автором якої є Михайло Вербицький.
Історія гімну України, за спогадами сучасників, розпочиналася так.
Восени 1862 року на вечірці у Павла Чубинського сербські студенти, котрі навчалися в Київському університеті св. Володимира, заспівали патріотичну пісню «Жие Сербие», де на приспів були слова: «серце бие и кров лие за нашу свободу». Усамітнившись на якийсь час у сусідній кімнаті, господар вийшов звідти з папером, де був вірш, який починався словами: «Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля». Юнаки одразу проспівали його на вже готовий мотив…
А історія нашого славня тривала.
1939 року він був законодавчо закріплений ухвалою сейму Карпатської України, котра проіснувала недовго; у період створення Української Народної Республіки виконував функції загальнонаціонального гімну, на початку XX століття його слова переклали кількома іноземними мовами, зокрема німецькою. За часів Радянського Союзу гімн «Ще не вмерла Україна» було заборонено, але 1966 року він прозвучав зі сцени у виконанні популярного тоді кубанського хору як давня козацька пісня, а поет і краєзнавець Іван Варавва навіть включив його до збірника «Пісні козаків Кубані».
Із 17 вересня 1991 року Українське радіо розпочинає свої передачі виконанням тоді ще просто пісні, а 5 грудня вона пролунала на засіданні, присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму у виконанні уславленого хору ім. Г. Верьовки під керівництвом А. Авдієвського.
15 січня 1992 року Верховна Рада ухвалила музичну редакцію славня України, а слова його затверджено «Законом про гімн» 6 березня 2003 року.
Перша його строфа тепер така: «Ще не вмерла України і слава, і воля».
Є щось символічне в тому, що слова до нашого гімну написав поет Павло Чубинський, уродженець Наддніпрянщини, а музику – галичанин Михайло Вербицький, котрі є представниками територій з різним історичним досвідом.
Це промовисте свідчення соборності українських земель. «Заспіває наш брат за Дунаєм або під Полтавою, а у Львові й Бескидах голос лунає», - ось так про тяжіння до возз’єднання українських земель писав Пантелеймон Куліш…
МАЛО ХТО ЗНАЄ, ЩО
Спочатку, автор музики, Михайло Вербицький, написав музику для гітари, а вже згодом адаптував її для хору.
Лише Іван Франко та Леся Українка визначили «Ще не вмерла Україна» як національний гімн. Автором радянського гімну для УРСР став Павло Тичина з віршем «Живи, Україно, прекрасна і сильна», що існував у 1949-1991 рр.
Історія перших виконань овіяна легендами, припущеннями, гіпотезами і до сьогоднішнього дня дослідники не можуть сказати напевно, в якому складі був вперше виконаний цей твір та яка дата першого виконання.
Одне з перших відомих виконань цього твору відбулося у рамках музичної вистави, яка називалася «Запорожці», а пісня звучала у дещо зміненому вигляді «Ще не згибло Запорожжя». Це був 1864 рік.
Перше видання «Ще не вмерла Україна», вже в своєму остаточному вигляді, з’явилося у 1885 році у збірці «Кобзар». І, з того часу, твір набуває щораз більшої популярності. Спочатку він стає символом боротьби за свободу, стає такою патріотичною піснею. А згодом стає гімном українського народу, а в останній час – державним гімном України.
Офіційно затверджений Державний Гімн України складається лише з одного куплету та приспіву:
"Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду".
У 2003 році проєкт закону «Про Державний Гімн України», запропонований тодішнім Резидентом України Леонілом Кучмою, підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику Михайла Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.
Композитор Валентин Сильвестров так охарактеризував українських гімн: «Гімн України – дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Наспраді його створив Михайло Вербицький – церковний композитор середини XIXстоліття. Він жив в Австрійській монархії, мабуть, дуже любив Шуберта, у нього був мелодійний дар – це помітно з його літургій. Він був церковним композитором. І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів. У гімнах ніде такого немає! Це унікальний твір: це – гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку. У цьому гімні затонула якась пам’ять про літургію, про всеношну. У цьому простому наспіві немов дме вітер, немов гілки дерев співають».
"Народе мій, до тебе я ще верну...": до 80-річчя від дня народження Василя Семеновича Стуса
6 січня виповнилось би 85 років від дня народження Василя Семеновича Стуса (1938 – 1985), українського поета, перекладача, літературознавця, публіциста, правозахисника, Героя України (2005, посмертно).
Земле рідна! Тобі одній
Я волів би служити до скону.
До твоїх до прийдешніх днів
Дотягнутися б хоч рукою.
(В. Стус «Вереснева земля»)
Він був людиною, що стала символом Українського Опору другої половини XX століття, ключовою постаттю духовного життя доби.
Гранична чесність, мабуть, найхарактерніша риса Василя Стуса – поета, особистості, громадського діяча, який не лише прожив яскраве, героїчне життя, а й зумів піднести людину до рівня її долі та покликання у слові. Його віра в моральний абсолют виявилася прозірливішою за розпачливе примирення з дійсністю багатьох із нас. Його поезія пролунала в Україні, її почули, в неї вслухаються.
За коротке життя поет, член Української Гельсінської Групи, Стус залишив 6 томів творів, більшість яких перекладено на англійську та надруковано на Заході.
Співробітництво КЗВО "Вінницька академія безперервної освіти" з видавничим домом "Гельветика"
У минулому році Видавничий дім «Гельветика» розпочав співпрацю з Комунальним закладом вищої освіти «Вінницька академія безперервної освіти». Академія була створена в 1944 р. З того часу навчальний заклад став органічним складником системи післядипломної освіти в Україні. Він постійно розвивається, шукає ефективні форми й методи науково-методичної роботи.
КЗВО "Вінницька академія безперервної освіти" має ліцензію та акредитований із підготовки фахівців із вищою освітою: бакалаврів, магістрів та докторів філософії. В академії функціонують 5 кафедр, 18 відділів та 7 лабораторій. Основним напрямом діяльності закладу освіти є підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Щорічно проводяться курси для понад 21 тисячу освітян за очною, очно-дистанційною та самостійною формами навчання. Академія також виконує відповідальне державне завдання – моніторинг освіти області. Заклад освіти є одним із головних виконавців обласної цільової програми роботи з обдарованою учнівською молоддю.
З метою оприлюднення результатів наукових досліджень у галузях педагогіки, психології, екології та публічного управління було започатковано наукові видання «Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія “Педагогіка. Психологія”» та «Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія “Екологія. Публічне управління та адміністрування”».
У виданні «Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія “Педагогіка. Психологія”» висвітлюються результати досліджень із широкого кола проблем з освітніх наук за предметними спеціальностями, розкриваються актуальні питання методології педагогічної науки, історії педагогіки, теорії і практики навчання, теорії та практики виховання, теорії і методики професійної освіти, соціальної педагогіки, сучасних педагогічних технологій та інших галузей педагогічної науки. У журналі розглядаються питання історії психології, загальної психології, педагогічної психології, психології індивідуальних відмінностей, психології особистості, психології праці, соціальної та організаційної психології, юридичної психології, корекційної психології. Також обговорюються актуальні тенденції і перспективи розвитку психології та педагогіки як наукових дисциплін в Україні та в зарубіжних країнах. До складу редколегії наукового журналу входять провідні українські та іноземні фахівці (зокрема, з Литви). Головним редактором видання є Матохнюк Людмила Олександрівна, доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти».
На сторінках журналу «Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія “Екологія. Публічне управління та адміністрування”» публікуються дослідження з питань публічного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки довкілля, екології та економіки природокористування, екології і виробництва, системи освіти для сталого розвитку, а також результати наукових досліджень у різних галузях публічного управління. Головним редактором видання є Білик Олег Олександрович, кандидат технічних наук, доцент, проректор із науково-педагогічної роботи та моніторингу якості освіти КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти».
Унаслідок плідної співпраці Видавничого дому «Гельветика» та Комунального закладу вищої освіти «Вінницька академія безперервної освіти» журнали отримали статус фахових видань України категорії «Б» (відповідно до Наказу МОН України від 23.12.2022 № 1166 (додаток № 3)).
«Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія “Педагогіка. Психологія”» включено до Переліку зі спеціальностей:
011 «Освітні, педагогічні науки»;
012 «Дошкільна освіта»;
013 «Початкова освіта»;
014 «Середня освіта (за предметними спеціальностями)»;
015 «Професійна освіта (за спеціалізаціями)»;
016 «Спеціальна освіта»;
053 «Психологія».
«Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія “Екологія. Публічне управління та адміністрування”» представляє спеціальності:
101 «Екологія»;
281 «Публічне управління та адміністрування».
Радіємо можливості співпрацювати з Комунальним закладом вищої освіти «Вінницька академія безперервної освіти» та вітаємо з офіційним визнанням високого рівня наукових видань академії!
Вітаємо колег із початком нового року!
Шановні колеги, вітаємо вас із початком нового року!
Ми чітко усвідомлюємо, що це буде час звитяжної боротьби, стійкості й витривалості кожного з нас. Водночас ми твердо віримо, що 2023 рік стане роком перемоги і миру. Єднаймо свої серця і сили, аби спільно здолати шлях утвердження волі, справедливості, людяності, любові і життя!
Бажаємо вам мужності, міцності, надійної підтримки близьких людей і відданої любові рідних, Божого захисту!
Наукові вісники КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» отримали статус наукових фахових видань України категорії «Б»
Рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (наказ МОН України від 23.12.2022 № 1166) до переліку наукових фахових видань України категорії «Б» включені видання КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти»:
- Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування».
- Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Педагогіка. Психологія».
- Сайт видань: https://journals.academ.vinnica.ua/
Більше статей...
- Завершено реєстрацію на всеукраїнський конкурс «Учитель року – 2023»
- 27-28 грудня 2022 року на кафедрі екології природничих та математичних наук відбулося засідання екзаменаційної комісії при захисті кваліфікаційних робіт здобувачами другого (магістерського) рівня вищої освіти ОПП “Екологія” за спеціальністю 101 “Екологія”
- XVІ Міжнародний конкурс з українознавства для учнів 8-11 класів закладів освіти (29-31 березня 2023 року)
- 22 грудня 2022 року завідувач кафедри екології, природничих та математичних наук Олександр Мудрак взяв участь, як голова, у засіданні екзаменаційної комісії Хмельницького національного університету при захисті кваліфікаційних робіт