10 березня 2023 року завідувач кафедри екології, природничих та математичних наук професор Олександр Мудрак взяв участь у засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.804.02 у Дніпровському державному аграрно-економічному університеті.
Він виступив як офіційний опонент кандидатської дисертації за спеціальністю 03.00.16 – екологія Врадій Оксани Ігорівни. Тема кандидатської дисертації: “Екотоксикологічна оцінка харчових недеревних лісових ресурсів Лісостепу Правобережного”.
Члени спеціалізованої вченої ради відмітили високий рівень виконання дисертаційного дослідження, яке має наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, тому всі підтримали здобувачку, проголосувавши “за”. Вони побажали реалізувати отримані результати в мирній і незалежній Україні.
10 березня 2023 року на базі КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти» проходила презентація Всеукраїнського проєкту «Єдина Україна» за концепцією «Спорт заради розвитку» та тренінг для координаторів з Вінницької, Дніпропетровської, Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Сумської, Харківської, Черкаської, Чернігівської областей. Організаторами Проєкту є Українська федерація «Спорт заради розвитку» спільно з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні за підтримки ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» та КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти».
Проєкт спрямований на допомогу в адаптації дітей внутрішньо переміщених осіб та дітей з особливими освітніми потребами засобами фізичного виховання та спорту з використанням концепції Спорт заради розвитку.
«Завдання людини полягає
у завданні найможливішої користі оточуючим».
В.І. Вернадський
В.І. Вернадський народився 12 березня 1863 р. в Петербурзі в сім’ї професора політичної економії та статистики І. Вернадського.
Рід Вернадських був тісно пов’язаний з українською історією та культурою. Литовський шляхтич Верна бився колись у війську Богдана Хмельницького проти поляків. Починаючи з прадіда, предки вченого були запорозькі козаки. Дядько по матері – одним із фундаторів Кирило- Мефодіївського братства.
Глибокий інтерес до своєї козацької генеалогії, української науки та культури, національно-визвольного руху в Україні вчений зберігав усе своє життя.
У 1917 р. після діагнозу лікарів – сухоти – В. Вернадський переїздить з Росії в Україну. З жовтня 1917 по березень 1921 р. – український період його діяльності – проводить активну наукову роботу. В.І. Вернадський був одним з головних ініціаторів створення АН УРСР (1919) і став першим її президентом, а також – одним із фундаторів першої в Україні Державної публічної бібліотеки (нині – Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського). В Україні висунув наукові проблеми практичного значення (проблема живої речовини, за допомогою якої він розкрив сенс свого вчення про біосферу та ноосферу).
В Вернадський запросив до Києва відомого мовознавця А. Кримського та історика Д. Багалія, які стали його найближчими помічниками.
Брав активну участь у суспільному та політичному житті держави. У 1917 р. був заступником міністра Тимчасового уряду. У 1920 – 1921 рр. – професор Таврійського університету в Сімферополі.
Автор понад 400 праць. Академік АН УРСР з 1919 р., член Чехо-Словацької АН з 1926 р., Паризької АН з 1928 р. та багатьох вітчизняних й іноземних наукових товариств.
В. Вернадський один з основоположників геохімії, генетичної мінералогії, біогеохімії, засновник вчення про біосферу і ноосферу. Багато досліджень ученого присвячені наукознавству та філософії природознавства.
Помер 6 січня 1945 р. Похований у Москві.
09 березня 2023 року на базі КЗВО «ВАБО» було проведено військово-патріотичний захід з дітьми загиблих воїнів на тему «Батьківське серце».
Організатори заходу Вінницький полк «Бойове Братерство України» та відділ військово-патріотичного виховання, основ здоров’я та фізичної культури» КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти».
Його могутнє слово, наче грім,
Хитало трони, рвало всі окови.
І ми - в сім’ї великій, вольній, новій.
І вічний він при вічному Дніпрі.
«Він був сином мужика, і став володарем в царстві духа.
Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком, і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.
Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.
Доля переслідувала його в житті, скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і песимізм.
Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.
Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті - невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.
Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко”.
Так стисло і образно визначив Іван Франко значення Тараса Шевченка для історії людства в своїй “Присвяті”.
Ці слова ми повторюємо і нині.