Збереження історичної та культурної спадщини Погребища

З метою виконання обласних цільової комплексної соціальної програми з національно-патріотичного виховання дітей та молоді Вінницької області до 2025 року та Стратегії щодо утвердження національної ідентичності та громадянської ініціативи на Вінниччині до 2030 року завідувач відділу українознавства Володимир Лазаренко на запрошення від організації «Подільські ініціативи» 27 березня 2025 року взяв участь у засіданні сесії міської ради, вручив Почесну грамоту та цінний подарунок Валерію Старинчуку - працівнику Погребищенської міської ради за його подвижницьку діяльність по збереженню культурної спадщини краю та виступив на інформаційно-просвітницькому заході по збереженню історико-архітектурного комплексу 19-го століття села Спичинець.

На Алеї Пам’яті були вшановані 137 Героїв - Погребищан, що поклали своє життя за незалежність та територіальну цілісність України.

У своїх виступах Володимир Лазаренко процитував українську поезію про зазначені історичні події та висвітлив життєвий шлях борців за незалежність та соборність України. Слухачам надані історичні джерела для вивчення зазначеної теми по збереженню історико-архітектурного комплексу, спорудженого у стилі французького ренесансу або українського барокко.

Відбулась конструктивна дискусія щодо тогочасного історичного досвіду та сучасної російсько-української війни 2014-2025 років для військових, що 12-тий рік захищають Україну від рашистського агресора.

Висвітлені шляхи діяльності громадянського суспільства України щодо збереження української ідентичності, мови, культури та побуту, впровадження у життя яскравих прикладів воїнів – пасіонаріїв, поліпшення духовного та національно – патріотичного виховання, як складової консолідації та єдності українського суспільства.

Підготувала: Олена ЗЕЛЕНЬКО

Протягом березня у КЗВО "Вінницька академія безперервної освіти" було проведено онлайн-тренінги для вчителів англійської мови у співпраці з провідними освітніми видавництвами

13 березня відбувся тренінг "VTR in the Classroom? No, I’ve never heard of that!", організований Освітнім центром Dinternal Education. Спікерка Олена Міходуй представила техніку VTR як ефективний метод розвитку критичного мислення учнів на уроках англійської мови. Учасники дізналися про зв’язок між процесом мислення та мовою, отримали алгоритми розвитку критичного мислення та ознайомилися з прийомами, що стимулюють розумову діяльність учнів і покращують комунікативну динаміку уроку.

28 березня відбувся онлайн-тренінг "Effective Learning Through Interactive Lessons of NUS", організований у співпраці з видавництвом "Ранок". Спікерка Галина Кузнецова поділилася практичними стратегіями щодо впровадження інтерактивних методів навчання в НУШ. Учасники отримали корисні інструменти для підвищення ефективності уроків, зокрема методи активного залучення учнів, використання цифрових ресурсів та інтеграції ігрових технік у навчальний процес.

Такі заходи сприяють професійному розвитку педагогів та впровадженню сучасних освітніх технологій у навчання англійської мови.

Підготувала: Людмила ПОБЕРЕЖНА

У місті Львів відбувся семінар-практикум в рамках проєкту ENCOURSE, організований Британською Радою

25-26 березня 2025 року у місті Львів відбувся семінар-практикум в рамках проєкту ENCOURSE, організований Британською Радою. Захід був спрямований на ознайомлення учасників зі змістом курсу професійного розвитку ENCOURSE, який відповідає вимогам Державного стандарту профільної середньої освіти та розроблений для українських освітян із залученням найкращих практик британських експертів.

Людмила Побережна, завідувачка відділу іноземних мов, стала однією з учасниць цього заходу. Протягом семінару вона активно долучалась до обговорень нових стандартів профільної середньої освіти та шляхів впровадження інноваційних методик у навчальний процес, ділилася своїм досвідом та брала участь у дискусіях щодо розвитку медіації як способу комунікації у викладанні англійської мови в умовах реформи «Нова Українська Школа». Участь у цьому заході дозволила зміцнити професійні навички та обмінятись досвідом із колегами.

Підготувала: Людмила ПОБЕРЕЖНА

1961 року IX конгресом Міжнародного інституту театру (МІТ) під егідою ЮНЕСКО започатковано щорічне відзначення Міжнародного дня театру 27 березня

28 березня 2025 року День театру відзначав і наш Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр імені М. К. Садовського.

Маємо честь вітати наших улюблених акторів, які майстерно тримають культурний український фронт, справжніх служителів Мельпомени! Зичимо здоров’я, успіхів, натхнення, перемог для кожного творчого колективу та для всієї України! Пишаємося!

“Життя - театр, а всі ми в нім - актори” (Вільям Шекспір)

Міжнародний день театру не є державним святом і вихідним днем, але є професійним святом театральних діячів, майстрів сцени, мільйонів глядачів.

Слово “театр” грецького походження (“theatron”) – місце для видовищ, видовище. Театр – вид мистецтва, а також будівля, призначена для представлення драматичних творів перед публікою. Символами театру є маска, труба, меч. Маска – символ перевтілення й таємниці, яка не уособлює дволикість, а спробу захистити душу в пошуку істини. Трубою скликали народ на вистави мандрівних акторів. Мечем карала муза Мельпомена людські вади.

Згадка про першу театральну виставу датується 2500 роком до нашої ери. Перша театральна гра відбулася в Єгипті, в основі сюжету - образи єгипетської міфології - історії бога Осіріса. Це було зародженням довгого та міцного зв’язку між театром і релігією. У давній Греції театр став формуватися як мистецтво, було дано чіткі визначення трагедії і комедії, інших театральних форм. Давньогрецькі театральні вистави також використовували міфологічні образи.

Перші театри з’явилися в Греції, згодом у Китаї, Індії, а з X століття починається Європейський театр. Виникнення давньогрецького театру пов’язане зі святами на честь бога виноградарства Діоніса - Діонісіями. Учасники процесій зображали пошт Діоніса та, надягаючи козячі шкури, співали й танцювали (тому слово “трагедія” в перекладі з грецької -“гімн цапів”). Об’єднання театру із літературною традицією сприяло перетворенню його на самостійний вид мистецтва. Театралізовані вистави стали невід’ємною частиною державних свят. Для них будували грандіозні кам’яні театри, розраховані на тисячі глядачів (театр Діоніса в Афінах, амфітеатр в Епідаврі).

За переказами, прем’єра першої театральної вистави у Стародавньому Римі відбулась саме 27 березня, однак істориками це не доведено. Крім театру, як культурного заходу, запозиченого римлянами у греків, популярними були ще й бої гладіаторів.

Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, з народних ігор, танців, пісень, обрядів. З XІ століття відомі театральні вистави скоморохів. У XIIV-XIIIV століттях широкого розмаху набули вертепи - мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.

Перший в Україні стаціонарний театр у Львові бере початок з 1795 року (але це не був український театр). Історично найдавнішим українським театром Галичини є Коломийський театр, заснований 1848 року отцем УГКЦ Іваном Озаркевичем. Тому саме він поклав початок українському театральному рухові на західно-українських теренах. У Києві перший стаціонарний театр з’явився у 1806 році, в Одесі - в 1809, у Полтаві - в 1810.

Перший професійний український театр було відкрито 1882 року в Єлисаветграді. Відтоді український театр відокремився від польського та російського. Засновником театру був Марко Лукич Кропивницький. Згодом цей театр отримав назву Театру Корифеїв. Становлення класичної української драматургії пов’язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві, та Григорія Квітки-Основ’яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі.

У другій половині XIX століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру - драматурги та режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.

Українська театральна традиція потужна й багата, згадати хоча б славетні імена таких корифеїв вітчизняної культури, як Лесь Курбас, Гнат Юра, Наталя Ужвій та інші. Творчі надбання митців знаходять своє втілення, продовжують розвиватись у сучасній театральній школі.

Наш національний театр - справжнє багатство, неповторне свідчення української духовності. Водночас театральне мистецтво є своєрідним дзеркалом, у якому відображаються всі проблеми і процеси становлення і трансформації, характерні особливості життя суспільства, його прагнення, духовний та інтелектуальний потенціал, негативні й позитивні тенденції його розвитку.

Лариса КОВАЛЕНКО,

к. пед. н, доц. кафедри філології та гуманітарних наук, завідувачка відділу української мови та літератури, мов національних меншин і зарубіжної літератури КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти»