ЩОДО ВИКОНАННЯ ПІДПУНКТІВ 1 І 2 ПУНКТУ 3 РОЗДІЛУ Х "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ПОВНУ ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ"

Лист МОН України від 15.05.2020 РОКУ №  1/9-259 «ЩОДО ВИКОНАННЯ ПІДПУНКТІВ 1 І 2 ПУНКТУ 3 РОЗДІЛУ Х "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ПОВНУ ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ»

ЗАВАНТАЖИТИ

МОН ПРОПОНУЄ ДО ГРОМАДСЬКОГО ОБГОВОРЕННЯ ПРОЄКТ ПОСТАНОВИ КМУ «ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ»

Міністерство освіти і науки України пропонує до громадського обговорення проєкт постанови КМУ «Про затвердження Положення про центр професійного розвитку педагогічних працівників», розроблений на виконання абзацу другого частини третьої статті 52 Закону України «Про повну загальну середню освіту», який набрав чинності 18 березня 2020 року.

Метою зазначеного вище проєкту акта Уряду є визначення засад формування та функціонування мережі центрів професійного розвитку педагогічних працівників, їх основні функції та завдання, а також врегулювання процесів започаткування їх діяльності та реорганізації науково-методичних (методичних) центрів (кабінетів).

Пропозиції та зауваження до проєкту просимо надсилати до 08 червня 2020 року на е-пошту Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. з темою повідомлення «Громадське обговорення».

Освіта почне виходити з карантину з 01 червня

Карантинні обмеження з проведення навчальних заходів можуть бути зняті з 1 червня.

Про це сказав прем'єр-міністр України Денис Шмигаль в ефірі програми «Свобода слова» на каналі ICTV.

За його словами, рішення про відповідний подальший перебіг карантину будуть прийматися на засіданні Кабінету Міністрів в середу.

«Це буде другий етап пом'якшення карантинних заходів. Третій етап, якщо дозволятиме епідеміологічна ситуація, ми можемо запровадити з 1 червня», - заявив Денис Шмигаль.

Він повідомив, що третій етап послаблень карантину включатиме в себе початок навчальних заходів, відкриття спортзалів та фітнес-центрів (без басейнів) та відновлення міжобласних перевезень.

Як відомо, Міністерство освіти і науки планує реалізувати перший з двох сценаріїв проведення зовнішнього незалежного оцінювання і розпочати основну сесію тестування 25 червня.

Дві сесії пробного ЗНО орієнтовно будуть проведені 15 і 17 червня.

Чому Zoom виснажує, і що нам із цим робити?

Робочі наради, інтерв’ю, шкільні уроки, репетиції музикантів, наукові конференції і навіть святкування дня народження під час карантину перемістилися із фізичного простору у віртуальні Zoom-кімнати. Сучасні технології дають нам змогу продовжувати працювати і навчатися, але водночас виснажують нас. Пригадайте, як ви почуваєтеся після 2-годинної робочої відеоконференції: втомлені, спустошені, так, ніби напружено працювали пів дня? Психологи вже назвали це явище Zoomfatigue — Zoom-утома. Чому зручний онлайн-інструмент зв’язку виснажує нас, і що з цим робити — ми зібрали думки провідних світових експертів та їхні поради, як вберегти свої сили під час дистанційної роботи.

Щоб зрозуміти, як Zoom впливає на наше спілкування і стосунки, варто спершу пригадати, а як ми працювали до карантину? Ми зустрічалися в офісі, проводили наради, теревенили з колегами за чашкою кави, ходили разом на обід, а поміж тим уловлювали настрій людей, обмінювалися невербальними знаками уваги і прийняття, а ще потискали одне одному руки і обіймались. Замість усього цього зараз маємо щодня той самий екран комп’ютера, з десяток облич упритул на черговій нараді та специфічне звучання голосу колег через відеозв’язок. Не дивно, що ми всі відчуваємо Zoom-утому, і ось 6 причин цього явища.

1. Zoom забирає невербальні сигнали

Ми передаємо багато інформації, почуттів та емоцій через невербальні сигнали — жести, міміку обличчя, тон голосу і навіть позу, яку приймаємо. Значення всіх цих повідомлень у живому спілкуванні ми зчитуємо автоматично, і це не заважає нам слухати співрозмовника і бути цілком залученими в обговорення. Під час відеоконференції бачимо лише обличчя людей, а їхні голоси трохи спотворені, тож наш мозок працює значно інтенсивніше, щоб уловити і розшифрувати невербальні сигнали. Формат галереї — коли на екрані бачимо з десяток облич, ще більше напружує наш зір, адже маємо декодувати стільки мімічних сигналів одночасно, що врешті жоден не зчитуємо глибоко. Така напруга і розпорошення уваги призводять до того, що ми неуважно слухаємо і не заглиблюємося у суть слів, вважає професор кіберпсихології університету Вірджинії Ендрю Франклін. Інший експерт — професор ДжанпейроПетрільєрі в інтерв’ю BBC пояснює також потужний дисонанс, який ми переживаємо під час Zoom-зустрічей: «Мозок вважає, ніби ми близько, тоді як тіло відчуває, що насправді ми далеко. Ці суперечливі відчуття виснажують нас, і ми не можемо розслабитися і спілкуватися природно й невимушено».

2. Zoom-зустріч виставляє нас на сцену

Попри те, що відеоконференція відбувається у віртуальному просторі, це все одно взаємодія з людьми. Ми підсвідомо сприймаємо її як «зустріч», тож часто одягаємо на таку нараду діловий одяг, вкладаємо волосся і чепуримося. МаріссаШаффлер, професорка ClemsonUniversity, вважає, що напруги додає факт перебування перед камерою: «Під час відеоконференції ви знаєте, що на вас постійно дивляться — ви на сцені, тож і відчуваєте тиск, бо маєте «виступати». Часті «виходи на сцену» — дуже стресовий досвід і швидко виснажує нас».

3. Zoom змушує дивитися на самого себе

Як часто під час відеоконференції ви дивитесь не на обличчя співрозмовника на екрані, і тим паче не в чорну цятку камери на комп’ютері, а на себе? Власне обличчя на зустрічі з іншими дуже відволікає — повсякчас хочеться поправити зачіску, змінити вираз обличчя або просто спостерігати за собою, як у дзеркалі. Експерти вважають, що постійно мати в полі зору своє обличчя — додатковий фактор стресу. У живому спілкуванні ми мімічно реагуємо на сказане. Ці реакції підсвідомі — ми їх не контролюємо і не бачимо. Але Zoom дає нам змогу підглянути за собою під час комунікації, і те, що ми бачимо, не завжди нам подобається — це можуть бути емоції злості, роздратування, нудьги чи неприйняття.

4. Zoom робить паузи між репліками незручними

Коли ми спілкуємося наживо, то сприймаємо природні паузи і моменти тиші в діалозі як своєрідний ритм розмови. Іноді пауза може бути красномовнішою за слова. Проте все зовсім навпаки під час відеоконференцій. Дослідження доводять, що затримка між репліками у 1,2 секунди під час онлайн-розмови змушує нас думати, що людина ставиться до нас неприязно або неуважно нас слухає. Друге, про що ми починаємо одразу непокоїтися, це якість зв’язку: може, звук зник і мене зовсім не чули? Додайте сюди ще й сторонні звуки, які повсякчас супроводжують Zoom-зустріч, якщо хтось з учасників не поставив свій мікрофон у режим mute, і от уже маємо цілу низку факторів, які постійно дратують і змушують відволікатись.

5. Zoom — це завжди те саме місце

Професор Джанпейро Петрільєрі зауважує, що зазвичай усі наші соціальні дії відбуваються в різних місцях, але з глобальним локдауном усе змінилось. «Уявіть, що ви йдете в бар, і там зустрічаєтесь зі своїм викладачем, батьками, і в тому самому барі у вас ще й побачення. Звучить дивно, але саме це відбувається зараз із нами: ми прикуті до власної домівки, і єдина можливість взаємозв’язків — це віконечко в комп’ютері», — каже він. Інші експерти також наголошують, що часто всі наші різні комунікації через Zoom відбуваються, як конвеєр — чи то онлайн-уроки, чи кілька нарад підряд. Отже, ми залишилися навіть без тієї маленької можливості пройтися в інший клас чи іншу кімнату для нарад в офісі. Різні фізичні простори слугують для нас своєрідним риштуванням: ми асоціюємо різні переговорні зали чи аудиторії з певною атмосферою, відтак наш настрій і поведінка змінюються, коли ми туди приходимо. У Zoom ми залишаємося в одному місці, і це не дає нам відчуття бодай найменшої зміни простору.

6. Zoom став примусовим

Невже всі відеозустрічі виснажливі? А якщо йдеться про те, щоб поспілкуватися з родичами з іншого континенту? Справді, якщо онлайн-здибанка бажана і стається раз на тиждень, вона цілком може бути приємною і душевною. Проте якщо Zoom-сесії — обов’язок, та ще й щоденний — це перетворюється на тягар. C’юзан у своєму блогу для Psychologytoday пише, що її особливо виснажує необхідність бути приязною і радісною на відеоконференціях. У фізичному просторі ми дозволяємо собі прояви різних емоцій або можемо принаймні вийти в іншу кімнату, щоб відновити рівновагу. На Zoom-сесіях ми ніби зобов’язані одягнути happymask і тримати її до кінця.

Як зменшити виснажливість відеоконференцій?

Нещодавно американська компанія Twitter дозволила своїм співробітникам працювати віддалено і після закінчення карантину. Тож цілком можливо, що Zoom-наради стануть нашою новою нормою. Ось кілька порад від експертів, як зменшити виснажливість цього формату:

• Подумайте, чи Zoom-нарада справді потрібна. Використовуйте цей формат лише для виняткових випадків, коли справді потрібне відчуття об’єднання і команди. Решту робочих завдань можна ефективніше вирішувати у спільних документах.
• Для розмови один на один телефон є кращою опцією: співрозмовник буде зосереджений лише на голосі, і з телефоном можна принаймні рухатись, що допомагає міркуванню.
• Домовтеся з колегами, що вмикання камери під час відеоконференцій є обов’язковим лише на кілька хвилин на початку зустрічі, а надалі є опційним.
• Час від часу практикуйте олдскульні методи — щирий лист підтримки значно цінніший за відеозустріч, яку перериватиме сторонній галас, діти, що бігають позаду, чи поганий інтернет-зв’язок.