9 листопада - День української писемності та мови

Шановні колеги, друзі! 9 листопада ми відзначаємо велике свято – День української писемності та мови. Кожний українець повинен усвідомлювати особисту відповідальність за збереження рідного слова перед минулим, сьогоденням і майбутнім!

 

«Мова – це душа народу, а народ без мови – не народ», – говорив Володимир Сосюра. І тому бажаю всім нам утверджувати українську мову, оберігати і захищати її, щоб цей нетлінний скарб ми могли передавати від покоління до покоління! На честь свята даруємо вам поетичний доробок Олександра Ватаги - випускника Новоободівської середньої  загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецького району Вінницької області, нині - студента Вінницького педагогічного університету, переможця у 2018 році щорічної літературно-мистецької премії  імені Олександри Бурбело «Струна на арфі України» в номінації «Поезія».

Олександр Ватага

НА ТЕМУ МОВНУ

Віками нам нав’язують чужинці

Свою культуру, мову, все чуже!

Щоб ми забули слово «українці»,

Щоб ми зробились масою уже!

О непохитна українська мово,

З любов’ю я вклоняюся Тобі.

Звучиш ти, древня, нáново чудово,

Хоча не раз тонула в боротьбі…

А зараз час неначебто і світлий,

Але на Тобі ворога приціл.

І зрадник все шугáє, непомітний,

Бо ще не все, не все «іскарєніл».

Із вивісок кіоску й магазину

Читаю «сахар», «кофе» і «мука»…

Ну як навчить безграмотну людину,

Що не така в нас мова, не така!

Це справді страшно й сумно визнавати,

Але варваризація живе…

Вона не припиняє заповзати,

Забарвлення міняючи нове.

Це популярна мова окупанта,

Від мовних війн втомився ріднокрай.

Та втішений я рішенням гаранта:

«Напередóвсім – мову захищай!».

Як цвинтарем блукав я наодинці,

Колись утямити це диво так хотів:

Україномовні українці

Озвались чом не рідною з хрестів?

Чому рублями обзивають ГРИВНІ?

Чому «на» Україні, а не «У»?

Чому «та да – красиві», не ЧАРІВНІ

Дівчата зараз? Втямки я не візьму…

Чому кондукторів цікавлять так білети?

А на базарі міра «руб/кіло»?

Чому у нас кульки́, а не ПАКЕТИ?

Не «МОВ НАВМИСНЕ» сталось, а «на зло»?

Чому ми Посміхаємося часто?

І через «л» ще пишуть «КОВБАСА»?

Чому Кіркоров, Бузова та Басков?

Де наша Пісня? Чом одна попса?

Я хочу знову, знову нагадати:

Який «скворечник», як живе там ШПАК?

Іспит треба СКЛАСТИ, а не здати.

А українці роблять саме так:

УХВАЛЮЮТЬ закони, не приймають,

І участь не приймають, а БЕРУТЬ!

Не відкривають двері – ВІДЧИНЯЮТЬ!

Удари не наносять – ЗАВДАЮТЬ!

Українець дівчину КОХАЄ.

А ЛЮБИТЬ Україну, маму, борщ…

І мову українську, яка має

З десяток слів-синонімів до «дощ»,

Дванадцять відповідників «крайнеба»,

Найбільшу кількість слів, де корінь «мов»,

Де співіснують і «потрібно», й «треба»,

Де океан питомих слів-основ.

Українець кату ЗАВАЖАЄ,

Бо МІШАЄ тільки кашу й суп.

А саме ХМИЗ, не хворост укидає

Він не до куч, а все-таки до КУП.

Ти українцю зайва є, рубашко,

І у часи найважчі бід і змін.

Бо хоч би як буде йому і важко,

Та у СОРОЧЦІ народився він.

Не клáде свій ТЮТЮН він у кармани,

Бо в нього є кишені! От що є!

Хоча, буває, вводять у омани

Буква «ґ» із літерою «є».

А під БУЗКОМ квітує ПОЛУНИЦЯ,

ОЖИНА в’ється попід НАГІДКИ.

ПЛИСКА спить. Цікаво, що їй сниться?

СТРУМОК? ДЖЕРЕЛЬЦЕ? Дітки між ряски́?

«Ви знаєте, - ПОСТАВЛЮ запитання, -

Що правильно казати «листопА́д»,

І що в словах, з закінченням на «-ання»

Передостанній з наголосом склад?

Хоч ВИНЯТКИ, без «й» вони, до речі

(ДО РЕЧІ – лиш окремо, якщо що),

У всьому є, та ясно і малечі:

«ХТОЗНА-» через дефіс ми пишемо із «-що»!

НАВЗАЄМ –це те саме, що й взаємно.

І наголос завжди  став на «йогУ́рт».

Ну що ж, згадали правила… Приємно…

Повеселішав, бачу, дружній гурт.

Чудово: товариство небайдуже.

Спасибі вам, не впав на мову пил.

А мова – це важливо. Дуже-дуже.

І діалог, і написи з могил…

Лиш КІЛЬКА слів, але чого ж бо варті!

Мова – це рушій народних мас.

Лунає мова. А на мовній варті

Стояти має кожен. Кожен з нас!

26.09.2018