Конкурс творчих робіт у форматі віршів або есе серед учнів 5-11 класів, присвячений вшануванню пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України “Пам’ять про Вас не згасне в наших дитячих серцях”.
Продовжуємо презентувати кращі твори переможців конкурсу. День шостий. Знайомтеся!
Попадюк Адріана Андріївна, учениця 9 класу КЗ "Вороновицький ліцей" Вінницької області.

Янголи у веселці
Мене лякають мої думки. Але я сподіваюся, що той восьмирічний Кирило в машині незчувся, як помер. Господь не дозволив йому злякатися! Може, одна мить з’їла і семирічного Максимка? Мені так соромно, що я думаю про це ТАК! Вони ж такі ще діти! Але краще мить – аніж довго…
Тепер я знаю, як звучить смерть. Знаю її кілька імен: «Калібр», «Іскандер», «Кинджал»…
Маленька Ліза колись мала стати мамою. Уже не стане.
Читаю засипаний Telegram радісними коментарями: «Красивое!», «А каково Донбассу? Каждый день бьют по жилым домам, по детским садам, площадкам детским, сколько деток гибнет каждый день!». Огидно й важко! Вбиваю в собі людину для москаля, читаю далі: «Каждый день бы так. И каждую ночь еще». Іду на кухню. Треба випити холодної води. «Так и надо тварям!». Стримую в собі злість. Щоб не зірватися! Далі хтось (чи радше ЩОСЬ) поспішав випити шампанського з такої нагоди…
А в той час рятують непритомних горем батьків у реанімації.
А скільки ж сотень дітей України вже не потішать своїх батьків!.. Не принесуть додому в кінці навчального року табель успішності. Не покажуть уже своїм діткам величного Дніпра і не навчать їх української колядки на Різдво…
На окупованих рашистами українських землях дітям просто ламають мозок, вбиваючи в їхні голови ненависть до всього українського. На жаль, часто це працює. Інформаційний фронт скажений.
Закатований тато. Убита горем мама. Поламана дитяча психіка.
Кожен убитий нелюдами український воїн веде за собою за руку ще ненароджене життя. Уже там їх ціла нація. Уже там ніякий москаль не замахнеться на них вбивцею-ракетою чи страшною гаубицею.
Діти-янголи, зійдіть сльозою вогненної веселки на нашу святу землю, скропіть нею ще не розбиті підвальні пологові будинки! Із-під землі сьогодні пробиваються ці маленькі паростки життя. Янголятка, подаруйте їм своє світло, воду і тепло сонця.
Щоб воскресла Україна сонячним днем із важкої пекельної ночі!
Не забудемо…
Завершилась навчальна частина проекту, ініційованого та впровадженого в Україні громадською організацією «Центр Інноваційної освіти Про.Світ». Організація об'єднала експертів освітньої галузі для підсилення спроможності освітян та освітніх інституцій втілювати зміни та стало розвиватись заради розвитку людського потенціалу в суспільстві. Результатом участі у проекті є програма 30-годинного курсу підвищення кваліфікації для керівників закладів загальної середньої освіти «Автономія закладу освіти: виклики та перспективи».
Даний тематичний курс запропонований академією серед інших для підвищення кваліфікації у 2023 році. Авторами-укладачами та викладачами-тренерами курсу є доцент Семко Майя Іванівна, кандидат педагогічних наук та доцент Києнко-Романюк Леся Анатоліївна, кандидат педагогічних наук. Саме вони представляли КВНЗ «Вінницька академія безперервної освіти» у всеукраїнському проєкті.
24-25 вересня у м. Львів відбувся Освітній форум «Сьогодні для майбутнього. Школа у воєнний час» та вручення сертифікатів учасникам проекту, які виконали навчальну програму – підготували програму курсу підвищення кваліфікації.
Форум став простором для обміну досвідом, рефлексії та пошуку нових інструментів для впровадження управління школою в час кризи. До панельних дискусій та обговорень були залучені, окрім учасників проєкту, директори, вчителі, керівники відділів освіти, психологи, соціальні педагоги, Центри професійного розвитку, та всі, хто працює і цікавиться сферою загальної середньої освіти. Говорили про те, якою є зараз і якою ми хочемо бачити школу майбутнього.
За участі експертів, представників законодавчої та виконавчої гілки влади розглядали як зараз працює реформа НУШ, ділилися досвідом управління освітнім закладом під час війни та обговорювали інструменти для психологічної безпеки учителів та учнів.

Конкурс творчих робіт у форматі віршів або есе серед учнів 5-11 класів, присвячений вшануванню пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України “Пам’ять про Вас не згасне в наших дитячих серцях”.
Продовжуємо презентувати кращі твори переможців конкурсу. День п’ятий. Знайомтеся!
Білостоцька Лілія Костянтинівна, учениця 8 класу КЗ "Вінницький ліцей № 9" ВМР Вінницького району.

ЛИСТ ДО МАМИ
Мамо, чому не співають птахи?
Адже надворі весна!
Може, вони вже не мають снаги…
Мамо, чом квіти зів'яли?
Чому більше сонця нема?
Невже від пострілів диких
Зупинилася наша Земля?
Ти обіцяла собаку,
Коли настане весна…
А я так того чекала,
що здійсниться мрія моя.
Мамо, хто ці жорстокі люди,
Що зруйнували мій дім ?
І де моя подруга Люда?
Її чомусь довго нема…
У мертвому місті пустому
Ніби в криниці на дні.
Стіни чорні ховають утому,
В забутті пролітають дні…
Мамо, а де моя школа,
Де мої вчителі?
Де тепер мій клас і парта?
Немає всіх друзів моїх…
Невже це війна,
І мене вже просто нема?
Мамо, мене убито?
Ну, чому ж ти мовчиш?
Скажи.
А де моя колискова?
Чому не співаєш її?
У ній так багато любові
І ніжних, ласкавих слів.
Може, моя матусю,
Може , я просто сплю?
Чому ж ти в чорній хустині
І чому ти так гірко плачеш?
Я обіймаю тебе, єдина…
Невже ти мене не бачиш?
Так , мене більше нема…
А навколо тебе війна…
Ми зустрінемось знов уві сні
Відтепер я твій ангел - хранитель
Посміхнися, матусю, мені.
Не хвилюйся більше, не треба,
Тут співають пташки голосні,
Тут немає ні болю, ні страху,
Люди радісні, а не сумні.
Ми гуляєм в садах квітучих
І їмо черешні смачні.
Знаєш , полуниць червонющих
Галявини в нас рясні.
А ще в мене завжди літо .
І завжди мені буде сім…
І дерева росою вмиті,
А не твоїми слізьми квіти…
Знаєш, моя єдина,
Бачу тебе щодня.
Я прилітаю з ключем журавлиним,
з променем світлого дня.
Вітриком стукаю в шибку,
Сонцем голублю руки…
Тільки ще того не знаю,
Як тобі зменшити муки?
Люблю тебе, моя мамо,
Скочу на шию татку…
Шкода, що дуже швидко
Забрали життєву казку…
Ляльку мені принеси,
Дуже вже сумно без неї…
Може. ще трошки води…
Шлю привіт для бабусі Нелі…
27 вересня 2022 року Комунальний заклад вищої освіти «Вінницька академія безперервної освіти» гостинно зустрічав своїх хороших друзів – працівників закладів дошкільної освіти, щоб разом відзначити Всеукраїнський день дошкілля.
Із вітальним словом до колег звернулася Галина Колосінська, методист відділу дошкільної освіти КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти», побажавши цікавої плідної роботи. Маленький вихованець ЗДО № 39 Вінницької міської ради Тимофій Вознюк виступив із патріотичним пісенним відеопривітанням.
Вереснева феєрія дошкілля Вінниччини стала вже нашою доброю традицією. Це свято було започатковано Іваницею Галиною Афанасіївною. Світлій, добрій пам’яті про неї присвятила свій виступ Галина Тарасенко, професор кафедри екології, природничих та математичних наук КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти», доктор педагогічних наук, професор. Галина Сергіївна згадувала, якою працьовитою, сповненою творчого запалу, людяною і скромною була наша колега. Кожен мав свій вектор стосунків з нею, але всі переконувалися, що у своєму житті вона завжди керувалася правилом: «Дивись не забудь: людиною будь!». Іваниця Г.А. була науковицею, дослідницею, креативною натхненницею учителів та вихователів, активною учасницею провідних освітянських форумів. Важливою площиною її діяльності було невтомне підручникотворення. Її підручники, посібники, творчі зошити – це багата спадщина для сучасних і майбутніх учителів. Вона глибоко розуміла суб’єкт дисципліни, мала надзвичайну здатність до емпатії, ідентифікації, бачила світ очима дитини. Галина Афанасіївна упроваджувала ідею дитиноцентризму ще задовго до того, як розпочалася реформа Нової української школи. Новаторські ідеї Іваниці Г.А. стали вагомим вкладом у розвиток дошкілля, вона була провідцем інтеграції різних видів діяльності як методу формування готовності дитини до школи, аби «місточок переходу до шкільного життя був гладенький». Зоря Галини Афанасіївни, що сяяла на випередження часу, не згасла, вона тільки набирає силу світла, бо його джерелом була любов – до дітей, колег, до справи свого життя.



До учасників зустрічі звернулася Ольга Рябоконь, проректор з науково-педагогічної роботи КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти», кандидат географічних наук, доцент. Ольга Володимирівна наголосила, що працівники закладів дошкільної освіти завжди, попри найважчі обставини, поруч зі своїми вихованцями; вони самовіддано працюють задля навчання, виховання і захисту маленьких українців. Побажала колегам, щоб усі їхні задуми і мрії обов’язково здійснилися, і додала: «Ми впораємося з усіма викликами. Ми разом, і це – головне!».

У другій частині заходу кожен учасник міг відвідати різні тематичні секції:







Дякуємо усім за співпрацю, підтримку. Чекатимемо на нові зустрічі! Вони неодмінно будуть! Як неодмінно будуть перемога й мир!
Конкурс творчих робіт у форматі віршів або есе серед учнів 5-11 класів, присвячений вшануванню пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України “Пам’ять про Вас не згасне в наших дитячих серцях”.
Продовжуємо презентувати кращі твори переможців конкурсу. День четвертий. Знайомтеся!
Демченко Софія Вікторівна, учениця 7 класу Чечельницького ліцею.

СКОРБОТНА ДУМА МАТЕРІ
Прокинься, любий, я тебе благаю.
Навіщо очі ти свої стулив?
Чому війна маленьких забирає?
Він не згрішив, він просто собі жив.
Було так страшно: літаки летіли,
Гармати били й руські скрізь були,
Тебе я, пригортаючи щосили,
Хотіла врятувати від біди.
Але війна проклята та безжальна.
Хтось скинув бомбу, чувсь ракетний гул…
Коли прокинулась, була жива в лікарні.
А ти, синочку, де ж ти, любий, був?
Тебе нема. Чому тебе не буде?
Ти завинив? Ти ж чисте янголя…
Ти порохом розсіявся усюди,
Тебе забрала матінка земля.
А я жива, як жити буду, милий,
Із думкою, що я без вороття
Так важко віддала землі в могилу
Прекрасне, миле, дороге дитя?!
Прости дорослих, незабутній сину,
Які забули, що то Божий страх.
Ми відвоюєм, вернемо Вкраїну,
Про тебе ж пам'ять житиме в віках.