"Вічний як народ". Щороку в Україні відзначають Шевченківські дні, які припадають на роковини народження і смерті Тараса Шевченка - 9 і 10 березня

Його могутнє слово, наче грім,

Хитало трони, рвало всі окови.

І ми - в сім’ї великій, вольній, новій.

І вічний він при вічному Дніпрі.

     «Він був сином мужика, і став володарем в царстві духа.

Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком, і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.

Доля переслідувала його в житті, скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і песимізм.

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті - невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко”.

Так стисло і образно визначив Іван Франко значення Тараса Шевченка для історії людства в своїй “Присвяті”.

Ці слова ми повторюємо і нині.