УКРАІНСЬКИЙ СЛАВЕНЬ. 15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державний гімн - "Ще не вмерла Україна"
15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державний гімн – «Ще не вмерла Україна»
УКРАЇНСЬКИЙ СЛАВЕНЬ
Президія Верховної Ради України затвердила редакцію Державного гімну України («Ще не вмерла Україна»), автором якої є Михайло Вербицький.
Історія гімну України, за спогадами сучасників, розпочиналася так.
Восени 1862 року на вечірці у Павла Чубинського сербські студенти, котрі навчалися в Київському університеті св. Володимира, заспівали патріотичну пісню «Жие Сербие», де на приспів були слова: «серце бие и кров лие за нашу свободу». Усамітнившись на якийсь час у сусідній кімнаті, господар вийшов звідти з папером, де був вірш, який починався словами: «Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля». Юнаки одразу проспівали його на вже готовий мотив…
А історія нашого славня тривала.
1939 року він був законодавчо закріплений ухвалою сейму Карпатської України, котра проіснувала недовго; у період створення Української Народної Республіки виконував функції загальнонаціонального гімну, на початку XX століття його слова переклали кількома іноземними мовами, зокрема німецькою. За часів Радянського Союзу гімн «Ще не вмерла Україна» було заборонено, але 1966 року він прозвучав зі сцени у виконанні популярного тоді кубанського хору як давня козацька пісня, а поет і краєзнавець Іван Варавва навіть включив його до збірника «Пісні козаків Кубані».
Із 17 вересня 1991 року Українське радіо розпочинає свої передачі виконанням тоді ще просто пісні, а 5 грудня вона пролунала на засіданні, присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму у виконанні уславленого хору ім. Г. Верьовки під керівництвом А. Авдієвського.
15 січня 1992 року Верховна Рада ухвалила музичну редакцію славня України, а слова його затверджено «Законом про гімн» 6 березня 2003 року.
Перша його строфа тепер така: «Ще не вмерла України і слава, і воля».
Є щось символічне в тому, що слова до нашого гімну написав поет Павло Чубинський, уродженець Наддніпрянщини, а музику – галичанин Михайло Вербицький, котрі є представниками територій з різним історичним досвідом.
Це промовисте свідчення соборності українських земель. «Заспіває наш брат за Дунаєм або під Полтавою, а у Львові й Бескидах голос лунає», - ось так про тяжіння до возз’єднання українських земель писав Пантелеймон Куліш…
МАЛО ХТО ЗНАЄ, ЩО
Спочатку, автор музики, Михайло Вербицький, написав музику для гітари, а вже згодом адаптував її для хору.
Лише Іван Франко та Леся Українка визначили «Ще не вмерла Україна» як національний гімн. Автором радянського гімну для УРСР став Павло Тичина з віршем «Живи, Україно, прекрасна і сильна», що існував у 1949-1991 рр.
Історія перших виконань овіяна легендами, припущеннями, гіпотезами і до сьогоднішнього дня дослідники не можуть сказати напевно, в якому складі був вперше виконаний цей твір та яка дата першого виконання.
Одне з перших відомих виконань цього твору відбулося у рамках музичної вистави, яка називалася «Запорожці», а пісня звучала у дещо зміненому вигляді «Ще не згибло Запорожжя». Це був 1864 рік.
Перше видання «Ще не вмерла Україна», вже в своєму остаточному вигляді, з’явилося у 1885 році у збірці «Кобзар». І, з того часу, твір набуває щораз більшої популярності. Спочатку він стає символом боротьби за свободу, стає такою патріотичною піснею. А згодом стає гімном українського народу, а в останній час – державним гімном України.
Офіційно затверджений Державний Гімн України складається лише з одного куплету та приспіву:
"Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду".
У 2003 році проєкт закону «Про Державний Гімн України», запропонований тодішнім Резидентом України Леонілом Кучмою, підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику Михайла Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.
Композитор Валентин Сильвестров так охарактеризував українських гімн: «Гімн України – дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Наспраді його створив Михайло Вербицький – церковний композитор середини XIXстоліття. Він жив в Австрійській монархії, мабуть, дуже любив Шуберта, у нього був мелодійний дар – це помітно з його літургій. Він був церковним композитором. І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів. У гімнах ніде такого немає! Це унікальний твір: це – гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку. У цьому гімні затонула якась пам’ять про літургію, про всеношну. У цьому простому наспіві немов дме вітер, немов гілки дерев співають».
