Наші діти пишуть про війну… Продовжуємо презентувати кращі твори переможців конкурсу. День cьомий. Знайомтеся!

       Конкурс творчих робіт у форматі віршів або есе серед учнів 5-11 класів, присвячений вшануванню пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України “Пам’ять про Вас не згасне в наших дитячих серцях”.

          Продовжуємо презентувати кращі твори переможців конкурсу. День сьомий. Знайомтеся!

Мудрак Маріна Олександрівна, учениця 10 класу Шаргородського ліцею № 2 Шаргородської міської ради.

Мамо, я в раю

Матусю, мені дуже страшно. Що сталось?

Так тихо довкола, нема ні душі.

Невже я один? Куди всі сховались?..

Відчуваю тепло твоїх рук на собі.

Пам’ятаю, як міцно мене обіймала,

Шепотіла: «Все добре, не бійся, синочку».

Я не плакав, хоч сирена так гучно кричала.

Ти молилась - і ми тихо сиділи в куточку.

Що то було? Ми попали під обстріл?

Чом так боляче стало раптом мені?!

Біль стихала щомить… Ти ридала наосліп.

Твої сльози гарячі гріли щічки холодні мої.

Знаєш, мамо, здається, я вмію літати.

Не боюсь, як раніше я вже висоти.

Поміж хмар бачу нашу зруйновану хату,

Лиш тебе я не можу ніде віднайти.

Бачу наших солдат – вони справжні герої!

Не потрібно їм слави без правди і честі.

Там в окопах холодних, в жорстокім двобої

Відвойовують рідне, не лякаючись смерті.

Мамо, що це? Так гарно довкола…

Тут метеликів безліч, як в нашім гаю.

Стільки квітів яскравих я не бачив ніколи!

Мамо, рідна, мабуть, я в раю.

Хто це, мамо? Я бачу тут – діти.

Старші, менші, малі – хто вони?

Мене кличуть до себе, щоб з ними дружити.

Всі вони, як і я, мамо - діти війни.

Не плач, рідна, я все розумію.

Ти зробила для мене усе, що могла.

Таке рішення долі, та я, мамо, вірю,

Що смерть цих дітей не даремна була.

Ти тримайся, матусю, прошу Бога за тебе.

Вір, молись, витри сльози з очей.

А я янголом буду дивитися з неба

На вільну країну й щасливих людей.