Наші діти пишуть про війну… Продовжуємо презентувати кращі твори переможців конкурсу. День шостий. Знайомтеся!
Конкурс творчих робіт у форматі віршів або есе серед учнів 5-11 класів, присвячений вшануванню пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України “Пам’ять про Вас не згасне в наших дитячих серцях”.
Продовжуємо презентувати кращі твори переможців конкурсу. День шостий. Знайомтеся!
Попадюк Адріана Андріївна, учениця 9 класу КЗ "Вороновицький ліцей" Вінницької області.
Янголи у веселці
Мене лякають мої думки. Але я сподіваюся, що той восьмирічний Кирило в машині незчувся, як помер. Господь не дозволив йому злякатися! Може, одна мить з’їла і семирічного Максимка? Мені так соромно, що я думаю про це ТАК! Вони ж такі ще діти! Але краще мить – аніж довго…
Тепер я знаю, як звучить смерть. Знаю її кілька імен: «Калібр», «Іскандер», «Кинджал»…
Маленька Ліза колись мала стати мамою. Уже не стане.
Читаю засипаний Telegram радісними коментарями: «Красивое!», «А каково Донбассу? Каждый день бьют по жилым домам, по детским садам, площадкам детским, сколько деток гибнет каждый день!». Огидно й важко! Вбиваю в собі людину для москаля, читаю далі: «Каждый день бы так. И каждую ночь еще». Іду на кухню. Треба випити холодної води. «Так и надо тварям!». Стримую в собі злість. Щоб не зірватися! Далі хтось (чи радше ЩОСЬ) поспішав випити шампанського з такої нагоди…
А в той час рятують непритомних горем батьків у реанімації.
А скільки ж сотень дітей України вже не потішать своїх батьків!.. Не принесуть додому в кінці навчального року табель успішності. Не покажуть уже своїм діткам величного Дніпра і не навчать їх української колядки на Різдво…
На окупованих рашистами українських землях дітям просто ламають мозок, вбиваючи в їхні голови ненависть до всього українського. На жаль, часто це працює. Інформаційний фронт скажений.
Закатований тато. Убита горем мама. Поламана дитяча психіка.
Кожен убитий нелюдами український воїн веде за собою за руку ще ненароджене життя. Уже там їх ціла нація. Уже там ніякий москаль не замахнеться на них вбивцею-ракетою чи страшною гаубицею.
Діти-янголи, зійдіть сльозою вогненної веселки на нашу святу землю, скропіть нею ще не розбиті підвальні пологові будинки! Із-під землі сьогодні пробиваються ці маленькі паростки життя. Янголятка, подаруйте їм своє світло, воду і тепло сонця.
Щоб воскресла Україна сонячним днем із важкої пекельної ночі!
Не забудемо…