Наші діти пишуть про війну… Продовжуємо презентувати кращі твори переможців конкурсу. День п’ятий. Знайомтеся!
Конкурс творчих робіт у форматі віршів або есе серед учнів 5-11 класів, присвячений вшануванню пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України “Пам’ять про Вас не згасне в наших дитячих серцях”.
Продовжуємо презентувати кращі твори переможців конкурсу. День п’ятий. Знайомтеся!
Білостоцька Лілія Костянтинівна, учениця 8 класу КЗ "Вінницький ліцей № 9" ВМР Вінницького району.
ЛИСТ ДО МАМИ
Мамо, чому не співають птахи?
Адже надворі весна!
Може, вони вже не мають снаги…
Мамо, чом квіти зів'яли?
Чому більше сонця нема?
Невже від пострілів диких
Зупинилася наша Земля?
Ти обіцяла собаку,
Коли настане весна…
А я так того чекала,
що здійсниться мрія моя.
Мамо, хто ці жорстокі люди,
Що зруйнували мій дім ?
І де моя подруга Люда?
Її чомусь довго нема…
У мертвому місті пустому
Ніби в криниці на дні.
Стіни чорні ховають утому,
В забутті пролітають дні…
Мамо, а де моя школа,
Де мої вчителі?
Де тепер мій клас і парта?
Немає всіх друзів моїх…
Невже це війна,
І мене вже просто нема?
Мамо, мене убито?
Ну, чому ж ти мовчиш?
Скажи.
А де моя колискова?
Чому не співаєш її?
У ній так багато любові
І ніжних, ласкавих слів.
Може, моя матусю,
Може , я просто сплю?
Чому ж ти в чорній хустині
І чому ти так гірко плачеш?
Я обіймаю тебе, єдина…
Невже ти мене не бачиш?
Так , мене більше нема…
А навколо тебе війна…
Ми зустрінемось знов уві сні
Відтепер я твій ангел - хранитель
Посміхнися, матусю, мені.
Не хвилюйся більше, не треба,
Тут співають пташки голосні,
Тут немає ні болю, ні страху,
Люди радісні, а не сумні.
Ми гуляєм в садах квітучих
І їмо черешні смачні.
Знаєш , полуниць червонющих
Галявини в нас рясні.
А ще в мене завжди літо .
І завжди мені буде сім…
І дерева росою вмиті,
А не твоїми слізьми квіти…
Знаєш, моя єдина,
Бачу тебе щодня.
Я прилітаю з ключем журавлиним,
з променем світлого дня.
Вітриком стукаю в шибку,
Сонцем голублю руки…
Тільки ще того не знаю,
Як тобі зменшити муки?
Люблю тебе, моя мамо,
Скочу на шию татку…
Шкода, що дуже швидко
Забрали життєву казку…
Ляльку мені принеси,
Дуже вже сумно без неї…
Може. ще трошки води…
Шлю привіт для бабусі Нелі…