9 листопада - День української писемності та мови
Шановні колеги, друзі! 9 листопада ми відзначаємо велике свято – День української писемності та мови. Кожний українець повинен усвідомлювати особисту відповідальність за збереження рідного слова перед минулим, сьогоденням і майбутнім!
«Мова – це душа народу, а народ без мови – не народ», – говорив Володимир Сосюра. І тому бажаю всім нам утверджувати українську мову, оберігати і захищати її, щоб цей нетлінний скарб ми могли передавати від покоління до покоління! На честь свята даруємо вам поетичний доробок Олександра Ватаги - випускника Новоободівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецького району Вінницької області, нині - студента Вінницького педагогічного університету, переможця у 2018 році щорічної літературно-мистецької премії імені Олександри Бурбело «Струна на арфі України» в номінації «Поезія».
Олександр Ватага
НА ТЕМУ МОВНУ
Віками нам нав’язують чужинці
Свою культуру, мову, все чуже!
Щоб ми забули слово «українці»,
Щоб ми зробились масою уже!
О непохитна українська мово,
З любов’ю я вклоняюся Тобі.
Звучиш ти, древня, нáново чудово,
Хоча не раз тонула в боротьбі…
А зараз час неначебто і світлий,
Але на Тобі ворога приціл.
І зрадник все шугáє, непомітний,
Бо ще не все, не все «іскарєніл».
Із вивісок кіоску й магазину
Читаю «сахар», «кофе» і «мука»…
Ну як навчить безграмотну людину,
Що не така в нас мова, не така!
Це справді страшно й сумно визнавати,
Але варваризація живе…
Вона не припиняє заповзати,
Забарвлення міняючи нове.
Це популярна мова окупанта,
Від мовних війн втомився ріднокрай.
Та втішений я рішенням гаранта:
«Напередóвсім – мову захищай!».
Як цвинтарем блукав я наодинці,
Колись утямити це диво так хотів:
Україномовні українці
Озвались чом не рідною з хрестів?
Чому рублями обзивають ГРИВНІ?
Чому «на» Україні, а не «У»?
Чому «та да – красиві», не ЧАРІВНІ
Дівчата зараз? Втямки я не візьму…
Чому кондукторів цікавлять так білети?
А на базарі міра «руб/кіло»?
Чому у нас кульки́, а не ПАКЕТИ?
Не «МОВ НАВМИСНЕ» сталось, а «на зло»?
Чому ми Посміхаємося часто?
І через «л» ще пишуть «КОВБАСА»?
Чому Кіркоров, Бузова та Басков?
Де наша Пісня? Чом одна попса?
Я хочу знову, знову нагадати:
Який «скворечник», як живе там ШПАК?
Іспит треба СКЛАСТИ, а не здати.
А українці роблять саме так:
УХВАЛЮЮТЬ закони, не приймають,
І участь не приймають, а БЕРУТЬ!
Не відкривають двері – ВІДЧИНЯЮТЬ!
Удари не наносять – ЗАВДАЮТЬ!
Українець дівчину КОХАЄ.
А ЛЮБИТЬ Україну, маму, борщ…
І мову українську, яка має
З десяток слів-синонімів до «дощ»,
Дванадцять відповідників «крайнеба»,
Найбільшу кількість слів, де корінь «мов»,
Де співіснують і «потрібно», й «треба»,
Де океан питомих слів-основ.
Українець кату ЗАВАЖАЄ,
Бо МІШАЄ тільки кашу й суп.
А саме ХМИЗ, не хворост укидає
Він не до куч, а все-таки до КУП.
Ти українцю зайва є, рубашко,
І у часи найважчі бід і змін.
Бо хоч би як буде йому і важко,
Та у СОРОЧЦІ народився він.
Не клáде свій ТЮТЮН він у кармани,
Бо в нього є кишені! От що є!
Хоча, буває, вводять у омани
Буква «ґ» із літерою «є».
А під БУЗКОМ квітує ПОЛУНИЦЯ,
ОЖИНА в’ється попід НАГІДКИ.
ПЛИСКА спить. Цікаво, що їй сниться?
СТРУМОК? ДЖЕРЕЛЬЦЕ? Дітки між ряски́?
«Ви знаєте, - ПОСТАВЛЮ запитання, -
Що правильно казати «листопА́д»,
І що в словах, з закінченням на «-ання»
Передостанній з наголосом склад?
Хоч ВИНЯТКИ, без «й» вони, до речі
(ДО РЕЧІ – лиш окремо, якщо що),
У всьому є, та ясно і малечі:
«ХТОЗНА-» через дефіс ми пишемо із «-що»!
НАВЗАЄМ –це те саме, що й взаємно.
І наголос завжди став на «йогУ́рт».
Ну що ж, згадали правила… Приємно…
Повеселішав, бачу, дружній гурт.
Чудово: товариство небайдуже.
Спасибі вам, не впав на мову пил.
А мова – це важливо. Дуже-дуже.
І діалог, і написи з могил…
Лиш КІЛЬКА слів, але чого ж бо варті!
Мова – це рушій народних мас.
Лунає мова. А на мовній варті
Стояти має кожен. Кожен з нас!
26.09.2018